Титанік. Красуня. Конкуренція. Жаба. Як створювався світ стільникового зв’язку?

Здавалося б, що може поєднувати одну з найбільших трагедій в історії людства, найкрасивішу жінку, жабу та бажання створити щось нове.

Мобільний зв'язок відкрив перед людством неймовірні можливості, які ще декілька століть назад здавалися б магією. Сьогодні за кілька секунд ми дізнаємося новини з найвіддаленіших куточків світу, вирішуємо кілька справ практично одночасно, працюємо, знайомимося, спілкуємося і навіть знаходимо другу половинку з допомогою мобільного телефона. Смартфон став нашим маленьким Всесвітом у кишені.

Та чи хтось з вас запитував себе, які події, умови, люди, емоції передували появі сучасного мобільного зв’язку? У цій статті ви дізнаєтеся, який шлях довелося подолати смартфону, аби сьогодні ми могли вільно пересуватися і користуватися ним. Як з’ясувалося, він був неймовірно довгим та захопливим.

• Титанік – перша бездротова передача даних
• Геді Ламар – актриса, яка винайшла конфіденційність
• Марті Купер – перший бездротовий телефон на вулиці
• Луїджі Гальвані – не здогадуючись, винайшов батарею
• Філіпп Кан – камера в телефоні заради новонародженої донечки

Титанік – перша бездротова передача даних

1912 року була створена перша радіотелеграфна станція для передавання інформації з допомогою азбуки Морзе. Це був неймовірний прорив того часу, адже з корабля на берег чи на інший корабель можна було передавати повідомлення. Але! Технологія була новою та до кінця неперевіреною. Повідомлення відправлялися лише на одній частоті, тобто не можна було відправляти чи отримувати кілька повідомлень одночасно. Саме цей факт зіграв велику роль у трагічних подіях і призвів до великої кількості жертв сумнозвісного Титаніка.

Події на Титаніку дали неймовірний поштовх до розвитку та розуміння потенціалу використання бездротової комунікації. Після аварії корабля люди почали передавати один одному інформацію на суходолі про цю подію, що спричинило багато чуток і плутанини. В результаті, влада США заборонила радіолюбителям передавати дані на довгі відстані.

Це мотивувало створення радіорелейного зв’язку на коротких відстанях. Саме цей принцип роботи закладено в сучасну модель бездротового зв’язку. Сигнал йде від одного телефона до найближчої вежі, і від неї до іншого мобільного телефона.

Це спрацювало! Фактично так ми отримали основний принцип, який закладено в сучасний стільниковий зв’язок.

Геді Ламар – актриса, яка винайшла конфіденційність

Геді Ламар - австрійсько-американська актриса з талантом винахідниці. Геді була не лише відомою акторкою, але й на той час вважалася найкрасивішою жінкою. Мало кому було відомо про її талант винахідниці і захоплення радіозв’язком.

У 1941 році Геді зрозуміла, що плани Гітлера принесуть лише крах і мільйони смертей, тому понад усе хотіла зупинити його. Вона добре тямила у радіозв’язку і розуміла, що ворог може перехоплювати координати цілі радіокерованих торпед і навіть змінювати їх. Щоб запобігти цьому, потрібно було передавати сигнал так, аби його неможливо було заглушити чи перехопити. Ламар знайшла розв’язання цієї проблеми, і допомогла їй у цьому музика. Саме так!

Гра на фортепіано дала ідею, як переходити з частоти на частоту і синхронізувати між собою ці переходи. Стрибки частот подібні до молоточків фортепіано, які щоразу б’ють по інших струнах і створюють мелодію. А для їхньої синхронізації винахідниця запропонувала використовувати перфокарти.

У 1942 Геді отримала патент на «Секретну систему зв'язку». На той час повністю оцінити і втілити ідею було доволі важко. Та через 20 років саме цю систему взяли на озброєння і до сьогодні використовують американські спецслужби та поліція.

Ця розробка стала основою для зв'язку з розширеним спектром й зараз використовується всюди: від мобільних телефонів до Wi-Fi, Bluetooth та GPS.

Так ми отримали конфіденційність. Адже сьогодні телефон - це надзвичайно особиста річ. Ніхто не хоче, щоб його слухали інші або ж читали повідомлення чи мали доступ до особистих даних. Геді Ламар допомогла нам отримати сучасний безпечний зв'язок.

Мартін Купер – перший бездротовий телефон на вулиці

Сьогодні ім’я Мартіна Купера всесвітньо відоме. До речі, його батьки - єврейські емігранти з України, які у 1928 році переїхали з селища під Києвом у Чикаго.

50 років тому на ринку комунікацій США відбувалося найбільше змагання в історії. Ціль – хто першим зможе зробити мобільний зв'язок по-справжньому мобільним.

Тоді Мартін чітко розумів, якщо вже і зараз не придумати щось абсолютно нове на ринку стільникового зв’язку, то це зробить компанія AT&T і стане монополістом у цій галузі. AT&T - гігант у світі телекомунікаційних компаній, який, так би мовити, винайшов і втілив принцип передачі сигналів у вигляді бджолиних стільників.

Куперу прийшла в голову ідея легкого бездротового телефона, який можна було б взяти в руку і розмовляти, вільно пересуваючись вулицею. На дизайн та розробку диво-трубки у нього та його команди було лише 90 днів.

У Motorola було прийнято доволі ризиковане рішення – відтермінувати всі інші проекти й активно працювати над дизайном та начинкою стільникового телефона. Ризик виправдав сподівання.

3 квітня 1973 року Мартін Купер запросив журналістів зустрітися надворі. Він вийшов з офісу і тримав у руках перший в історії стільниковий телефон. «Кому ж зателефонувати?» - думав він. Адже тоді не так багато людей мали телефони.

У компанії Bell Laboratories пролунав дзвінок.
«Слухаю!» - відповів голова дослідницького центру Джоел Енгель.
«Здогадайся, звідки я тобі телефоную?» - запитав Мартін. «Я дзвоню тобі зі справжнього стільникового телефона».
На другому кінці була лише тиша.

Так Мартін Купер у присутності журналістів продемонстрував мобільний телефон і відкрив новий етап у галузі телекомунікацій.

Перший стільниковий телефон називався DynaTAC, його розміри становили 22,5х12,5х3,75 см і важив він 1,15 кг, а всередині було 2 тисячі деталей. Заряду батареї вистачало лише на 20 хв розмови.

Лише через 10 років стільникові телефони з’явилися в продажу і стали доступними для усіх, кого не лякали ціна $3000 та вага 800 г.

Здавалося б, тепер є усе: бездротовий зв’язок, безпека передавання даних, телефон, який працює без дротів і його можна взяти в руки і ходити по вулиці, одночасно телефонуючи.

Та залишався ще один фактор, який стояв на шляху до цілковитої незалежності – батарея.

Луїджі Гальвані – не здогадуючись, винайшов батарею

В історію Гальвані увійшов як засновник експериментальної електрофізіології. Під час одного зі своїх дослідів він випадково винайшов батарею, хоча сам цього й не зрозумів.

Гальвані препарував жабу, яка була підвішена на латунному гаку. Він торкнувся її скальпелем, і лапка жаби заворушилася. Гальвані думав, що ця енергія йшла від самої жаби.

Проте Алессандро Вольт не погодився з цим припущенням і вважав, що енергія з’явилася від двох різних металів, між якими провідником виступає вологий посередник (електроліт). Після проведення дослідів і підтвердження своєї теорії Вольт офіційно опублікував результати. Так у світі зародилася перша батарея. Тоді вона називалася Вольтів стовп.

Власне після цього було ще багато різних дослідів і спроб створити інші типи акумуляторів. З роками технології вдосконалювалися. Та справжні батареї для стільникових телефонів створили лише наприкінці ХХ століття.

Досі вчені ламають голови, як можна максимально зменшити вагу та об’єми батареї і при цьому збільшити її потужність. Адже новітні технології особливо ненажерливі і з кожним роком вимагають все більше і більше енергії.

Філіпп Кан – камера в телефоні заради новонародженої донечки

Філіпп Кан – розробник інноваційних технологій, винахідник першого рішення для миттєвого обміну фотографіями в публічних мережах.

Історія першої фотографії, завантаженої з телефона у мережу, цікава та емоційна.

Філіпп та його дружина очікували на народження донечки. Саме тоді у винахідника зародилася ідея зробити її фотографію у перші хвилини життя і поділитися нею з родиною та друзями.

Його переслідувала думка, як зробити так, щоб відразу з телефона можна було завантажити фото в мережу, і всі його родичі та друзі побачили доньку відразу після її народження.

Прийшов довгоочікуваний день, а рішення у Філіппа так і не було. Він сів у машину і поїхав з дружиною в лікарню, як Еврика! Він зрозумів, що потрібно для втілення його задуму.

З собою він мав телефон, фотоапарат та ноутбук. Але як же поєднати ці три пристрої? У нього не було потрібного кабелю, і його дружина підказала, де його можна було взяти. Він пішов до машини і буквально порізав на частини автомобільний гучномовець. Кан зрозумів, як можна з’єднати три девайси і надіслати фото.

Поки Кан очікував на появу донечки, він встиг написати програму та створити перший у світі камерофон. Він зробив світлину Софі після народження і надіслав її усім знайомим і друзям. 2000 людей отримали першу цифрову фотографію, завантажену з телефона.

Так в один день збулися відразу дві мрії Філіппа Кана – поява донечки та камерофона.

Ось такі цікаві події передували появі девайса, без якого ми не уявляємо свого життя – телефон.

Та найцікавіше те, що телефон не зупиняється. Він стрімко продовжує рости та розвиватися. Щодня ми отримуємо нові можливості, рішення, які роблять наше життя цікавішим, безпечнішим і зручнішим з телефоном.

Уже сьогодні вчені гадають, як виглядатиме цей пристрій через сотню років. Чи залишиться він у наших кишенях? Або цілком можливо, що люди будуть носити його вже у своєму тілі. Чи відтворюватиме він запахи, емоції, відчуття, щоб наблизити нас до співрозмовника? А можливо, буде акумулятор, який триматиме заряд роками чи вироблятиме енергію від нашого тіла. Без відповідей поки залишаються тисячі запитань.

Проте ось, що можна сказати з впевненістю зараз: «Все, що ти можеш уявити – реальне. © Пабло Пікассо.»